Плоди глоду продають у кожній аптеці, але більшість інструкцій на упаковці обмежуються фразою «заварити як чай», без жодних пропорцій. Різниця між жменею ягід, кинутою в чашку на п’ять хвилин, і повноцінним настоєм за всіма правилами — не формальність.
Від способу приготування залежить, скільки флавоноїдів і органічних кислот реально перейде у воду, а отже, і чи матиме напій той ефект, заради якого його взагалі варять. Розберемо, як правильно заварювати плоди глоду залежно від мети: швидка чашка чаю, лікувальний настій чи щоденний напій на кілька днів.
Як підготувати плоди глоду до заварювання
Для заварювання підходять і свіжі, і сушені плоди, але в наших аптеках і на ринках частіше трапляються саме сушені — вони довше зберігаються і зручніші для дозування. Свіжі ягоди перед використанням достатньо промити холодною водою і звільнити від плодоніжок, сушені — просто оглянути на предмет цвілі чи потемнілих екземплярів і відкинути їх, якщо такі трапляються.
Ціла шкірка ягоди погано пропускає воду, тому суху варто злегка подрібнити — розтерти в ступці або кілька разів натиснути ложкою в мисці, не перетворюючи на порошок. Подрібнені плоди віддають флавоноїди швидше й повніше, ніж цілі, і саме тому в аптечних інструкціях до фітозборів часто фігурує саме подрібнена сировина. Свіжі ягоди для швидкого чаю можна взагалі не різати, а от для більш насиченого настою їх краще злегка розім’яти виделкою.
Кількість сировини залежить від формату напою. Для однієї чашки чаю достатньо трьох-п’яти сушених ягід на 200 мл окропу. Для повноцінного настою беруть близько столової ложки, тобто приблизно 15–16 г подрібнених плодів, на такий самий об’єм води. Якщо готують одразу великий термос на день, пропорцію збільшують до двох-трьох столових ложок на 500 мл.
Як правильно заварювати плоди глоду
Найпростіший варіант — залити подрібнені плоди окропом у чашці й накрити кришкою на 10–15 хвилин, а потім процідити крізь дрібне сито чи марлю. Це швидкий спосіб, який підходить для щоденного вживання, але екстракція при ньому не найповніша, бо гаряча вода встигає віддати лише частину діючих речовин.
Якщо мета — саме лікувальний настій, а не просто ароматний напій, варто скористатися довшим способом.
- Столову ложку подрібнених плодів залити 200 мл гарячої, але не окропної води — приблизно 90 градусів.
- Поставити посуд на водяну баню й тримати 15 хвилин, періодично помішуючи.
- Зняти з бані і дати настоятися під кришкою ще 45 хвилин при кімнатній температурі.
- Процідити через марлю, віджимаючи залишок сировини, і довести об’єм рідини кип’яченою водою до початкових 200 мл.
Такий настій виходить помітно концентрованішим за швидкий чай, тому і дозують його інакше — по 100–150 мл два-три рази на день, за 20–30 хвилин до їжі. Готовий настій зберігають у холодильнику не довше двох діб, після цього концентрація активних речовин падає, а сам напій втрачає свіжий смак.
Третій варіант — заварювання в термосі: дві-три столові ложки плодів заливають 500 мл окропу і залишають на ніч. Це найзручніший спосіб для тих, хто хоче пити глід протягом дня невеликими порціями, хоча за глибиною екстракції він поступається водяній бані.
Чим чай з глоду відрізняється від настою?
На перший погляд це той самий напій, просто по-різному названий, але різниця є, і вона практична, а не термінологічна. Чай з глоду — це швидке заварювання: ягоди залили окропом, кілька хвилин почекали і п’ють як звичайний напій, без чіткого дозування. Такий чай зручний для щоденного вживання, коли мета — смак і легка підтримка, а не курсове лікування.
Настій глоду це напій, приготований за конкретною пропорцією і технологією, зазвичай через водяну баню або тривале настоювання, з чітким дозуванням у мілілітрах і кратністю прийому. Саме настій, а не чай, зазвичай мають на увазі, коли говорять про глід як засіб із певним терапевтичним навантаженням, бо тільки контрольована пропорція дає можливість передбачити, скільки діючих речовин людина отримує за раз. Простіше кажучи: чай — це напій за смаком, настій — напій за рецептом.
Як пити чай з глоду?
Регулярне вживання чаю з глоду в помірній кількості — це не курс лікування, а швидше звичка, схожа на ромашковий чи м’ятний чай. Оптимально не перевищувати двох-трьох чашок на день і робити перерви приблизно на тиждень після місяця-півтора регулярного вживання, а не пити його місяцями поспіль без пауз.
Найкращий час для чаю з глоду — за півгодини до їди або в другій половині дня, оскільки на порожній шлунок кислоти плодів засвоюються швидше, а ввечері легка судинорозширювальна дія допомагає розслабитися перед сном. Пити його одразу після інтенсивного фізичного навантаження чи натщесерце у великій кількості не варто, бо органічні кислоти в концентрованому вигляді можуть подразнювати слизову шлунка, особливо при підвищеній кислотності.
Якщо чай готують не для смаку, а з розрахунком на певний ефект — наприклад, для м’якої підтримки серцево-судинної системи, — краще переходити на настій за чіткою пропорцією, описаною вище, а не збільшувати кількість ягід у звичайній чашці навмання.
Чи можна заварювати квіти глоду?
Квіти глоду — це інша рослинна сировина, ніж плоди, і збирають її в інший період, навесні, під час цвітіння куща. За складом квітки глоду відрізняються від ягід вищим вмістом окремих флавоноїдів, зокрема гіперозиду й вітексину, тоді як у плодах переважають органічні кислоти й пектини.
Лікувальні властивості квітів глоду вивчені менше, ніж властивості плодів, але саме з ними традиційно пов’язують підтримку нервової системи і якість сну, тоді як плодовий настій більше асоціюють із загальнозміцнювальною дією на судини.
Заварюють квітки делікатніше, ніж ягоди: чайну ложку сухої сировини заливають не окропом, а водою температурою 80–90 градусів і настоюють під кришкою 10–15 хвилин, після чого проціджують. Вища температура для квіток не потрібна й навіть небажана, бо тонкі пелюстки віддають активні речовини значно швидше за щільну шкірку ягоди, а тривале кип’ятіння руйнує частину летких сполук.
Цікаво, що в різних кулінарних і лікувальних традиціях підхід до сировини різниться. У китайській традиції під назвою «глід» частіше фігурує близький, але інший вид — Crataegus pinnatifida, і використовують здебільшого саме сушені плоди, переважно для полегшення травлення після жирної їжі.
Європейська ж традиція, з якою працюють українські травники, історично більше уваги приділяла саме квіткам і листю глоду як сировині для серця і нервової системи, а плоди йшли скоріше як допоміжний, м’якший варіант.
Що варто знати про настоянку глоду?
Настойка глоду — це вже не чай і не настій на воді, а спиртовий препарат, тобто екстракт плодів на етиловому спирті. Готують її промислово або в домашніх умовах, заливаючи подрібнені ягоди спиртом чи міцною горілкою у пропорції приблизно один до п’яти і витримуючи в темному місці два-три тижні з періодичним збовтуванням.
Питання, як приймати настойку глоду, має просту відповідь: строго за інструкцією конкретного флакона, а не за порадами з інтернету. Концентрація діючих речовин у настойці глоду залежить від міцності спирту, пропорції сировини і виробника, тому універсального дозування не існує.
Загальний принцип для більшості аптечних настойок глоду — це прийом невеликої кількості крапель, розведених у столовій ложці води, кілька разів на день до їди, курсом у кілька тижнів, але точну кількість крапель і тривалість визначає інструкція або лікар.
Користь настойки глоду і її лікувальні властивості пов’язані передусім з олігомерними проціанідинами (скорочено ОПЦ) і флавоноїдами, які містяться в плодах у концентрованому вигляді.
У дослідженнях стандартизованого фармацевтичного екстракту глоду, що застосовується в кардіології, частка ОПЦ становить близько 18,75%, і саме ці сполуки пов’язують із антиоксидантною дією на тканини серця та м’яким судинорозширювальним ефектом за рахунок впливу на синтез оксиду азоту в стінці судин. Це не означає, що домашня настойка автоматично матиме такий самий ефект, адже вдома неможливо точно відтворити стандартизовану концентрацію, але напрямок дії — той самий.
Кому не варто пити глід?
Глід у будь-якій формі — чай, настій чи настойка — не є нейтральною домашньою травою, і в певних станах він швидше нашкодить, ніж допоможе. У глоду є конкретні протипоказання, тому перш ніж вводити його в щоденний раціон, варто перевірити, чи не потрапляєте ви в одну з груп ризику.
Обережність або повна відмова від глоду потрібні в таких випадках.
- Знижений артеріальний тиск або схильність до брадикардії, тобто сповільненого пульсу: власна м’яка гіпотензивна дія глоду може посилити запаморочення чи слабкість.
- Вагітність і період годування груддю: достовірних даних про безпеку глоду в ці періоди недостатньо, тому лікарі рекомендують утриматися від його вживання.
- Одночасний прийом серцевих глікозидів, наприклад дигоксину, а також бета-блокаторів, антагоністів кальцію чи інгібіторів АПФ: глід здатен підсилювати їхню дію на серце й судини, а це підвищує ризик аритмії або надмірного зниження тиску.
- Дитячий вік до 12 років: даних про безпечне дозування для дітей недостатньо, щоб рекомендувати глід без призначення педіатра.
Якщо на тлі прийому глоду з’являються сильніше запаморочення, незвичний біль у грудях, порушення ритму серця чи різка слабкість, це привід одразу звернутися до кардіолога, а не чекати, поки стан покращиться сам. Людям, які вже приймають серцеві препарати на постійній основі, варто обговорити з лікарем саму можливість додавання глоду до режиму, перш ніж почати регулярний курс, — самостійне поєднання рослинного засобу з рецептурними ліками завжди ризикованіше, ніж здається на перший погляд.
Увага! Інформація, наведена в цій статті, носить ознайомчий характер і не є заміною професійної медичної консультації. Перед прийняттям будь-яких рішень щодо здоров’я або лікування зверніться до лікаря.
