ЕКЗ допомогло з’явитися на світ уже понад семи мільйонам дітей. Для багатьох пар це був не останній засіб, а просто правильний крок після правильної діагностики. Якщо вагітність не настає протягом року — варто розібратися чому, і зробити це разом. Чим раніше розпочати обстеження, тим більше варіантів лікування, включно з ЕКЗ https://icsi.clinic/eko/, залишається доступними
Найпоширеніші причини, чому вагітність не настає
Причини труднощів із зачаттям можуть бути пов’язані як із жіночим, так і з чоловічим здоров’ям. За статистикою, фактори безпліддя виявляють у жінок і чоловіків приблизно з однаковою частотою. Крім того, досить часто проблеми є в обох партнерів одночасно. У частини пар причина залишається невстановленою навіть після повного обстеження.
Через це репродуктологи рекомендують проходити діагностику разом. Такий підхід допомагає швидше зрозуміти, що саме впливає на зачаття, і не відкладати лікування через пошук проблеми лише в одного з партнерів.
Жіночий фактор
Причини, через які жінка не може завагітніти, різноманітні — від гормональних порушень до анатомічних змін. Найпоширеніші з них пов’язані з овуляцією, станом маткових труб і порожниною матки.
Порушення овуляції
Найчастіша причина — синдром полікістозних яєчників, або СПКЯ. Це гормональний розлад, за якого овуляція або не відбувається взагалі, або відбувається нерегулярно — і тому зачаття стає малоймовірним. СПКЯ видно на УЗД і підтверджується аналізами на гормони. Інші причини порушень овуляції — гіпотиреоз, підвищений пролактин, збій у роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи або знижений оваріальний резерв.
Трубний фактор
Для природного зачаття важлива не лише овуляція, а й нормальна робота маткових труб. Вони забезпечують рух яйцеклітини та створюють умови для її зустрічі зі сперматозоїдом. Якщо прохідність труб порушена, зачаття може бути ускладненим або неможливим.
Причиною можуть бути наслідки інфекцій, запальних процесів, перенесених операцій або ендометріозу. При цьому жодних характерних симптомів може не бути. Саме тому оцінка прохідності маткових труб входить до переліку обстежень, які призначають під час пошуку причин безпліддя.
Матковий фактор
Будова або стан порожнини матки також можуть впливати на можливість завагітніти. Субмукозні міоми, поліпи ендометрія, внутрішньоматкові зрощення (синехії) або вроджені аномалії будови матки здатні перешкоджати імплантації ембріона.
Чоловічий фактор
Чоловіче безпліддя легше діагностується, ніж жіноче: для першої оцінки достатньо здати спермограму. Цей аналіз показує об’єм еякуляту, кількість сперматозоїдів, їхню рухливість і морфологію — тобто відсоток клітин правильної форми.
Найпоширеніші порушення — азооспермія (повна відсутність сперматозоїдів), олігозооспермія (їх недостатня кількість) і астенозооспермія (знижена рухливість). До причин належать варикоцеле (розширення вен сім’яного канатика), перенесені інфекції, гормональні порушення, вплив токсинів або тривале перегрівання. Варикоцеле — один із найчастіших і при цьому хірургічно виправних чинників чоловічого безпліддя.
Якщо не вдається завагітніти і жінка вже пройшла повне обстеження, а партнер ще ні — діагностику не можна вважати завершеною.
Вік і фертильність: чому з часом важко завагітніти
Вік і фертильність пов’язані — і чим раніше це розуміє пара, тим спокійніше може планувати. Жінка народжується з певним запасом яйцеклітин, який з роками зменшується. До 30 це відбувається повільно, після 35 — швидше. У жінок до 35 шанс завагітніти за один цикл сягає 25–30%, після 40 — приблизно 5%.
Якість яйцеклітин теж змінюється з віком, тому після 35 лікарі радять не чекати рік, а йти на обстеження вже через шість місяців спроб. Це не привід для тривоги — це просто розумніший темп.
Репродуктивна медицина сьогодні вміє працювати з віковим фактором. Навіть якщо природне зачаття ускладнене — є методи, які допомагають. І чим повніша картина здоров’я пари, тим точніше лікар може підібрати підхід. У чоловіків фертильність теж знижується, але пізніше — помітні зміни якості сперми зазвичай відбуваються після 45–50 років.
Які аналізи та обстеження допомагають знайти причину
Діагностика безпліддя — це завжди обстеження пари, а не одного партнера. Починати одночасно раціонально: поки жінка проходить гормональне та ультразвукове обстеження, чоловік здає спермограму.
Жінці на першому етапі призначають:
- УЗД органів малого тазу — оцінює стан яєчників і ендометрія
- АМГ (антимюллерів гормон) — показує оваріальний резерв, тобто скільки яйцеклітин залишилося у запасі
- Гормональний профіль — ФСГ, ЛГ, естрадіол, пролактин, ТТГ
- Мазок на інфекції, що передаються статевим шляхом
Якщо після першого етапу виникають питання щодо прохідності труб, призначають гістеросальпінгографію або ехогістеросальпінгоскопію. Для оцінки порожнини матки зсередини проводять гістероскопію, але це вже другий крок, не стартовий.
Чоловіку на першому етапі призначають спермограму — вона показує кількість, рухливість і морфологію сперматозоїдів. Якщо потрібно глибше — додають аналіз на ДНК-фрагментацію, гормони або консультацію андролога.
Коли потрібне лікування, якщо вагітність не настає
Лікування завжди залежить від причини. Якщо проблема в овуляції — лікар підбирає препарати для її стимуляції. Якщо причина в щитоподібній залозі або підвищеному пролактині — лікування основного стану нерідко саме по собі відновлює цикл.
При трубному безплідді дивляться на ступінь ураження: іноді достатньо лапароскопії, іноді одразу переходять до ЕКЗ. При варикоцеле у чоловіка може допомогти хірургічне лікування.
Якщо причина так і не виявлена — це теж не глухий кут. Репродуктолог пропонує тактику поетапно, залежно від ситуації пари.
Коли варто розглядати ЕКЗ та інші репродуктивні технології
ЕКЗ — екстракорпоральне запліднення — це не останній засіб, до якого вдаються у відчаї. Це конкретний медичний метод із чіткими показаннями. Його рекомендують у таких випадках:
- непрохідність або відсутність маткових труб
- тяжкий чоловічий фактор безпліддя
- знижений оваріальний резерв
- різні форми ендометріозу
- невдалі спроби інших методів лікування
- безпліддя неясного генезу після певного терміну спостереження
ICSI Clinic працює з усіма видами допоміжних репродуктивних технологій — від стимуляції овуляції до ЕКЗ з донорськими яйцеклітинами. Шанси залежать від віку: у жінок 30–34 років народженням дитини завершується близько 33% циклів ЕКЗ, у 35–39 — 25%, у 40–44 з власними яйцеклітинами — близько 8%. Якщо власний резерв знижений, донорські програми дають суттєво вищі результати — і вік тут вже не головний чинник.
Рік без результату — це не діагноз, це сигнал розібратися що відбувається. Пара, яка розуміє свою ситуацію, має набагато більше можливостей, ніж та, що просто продовжує чекати.
Увага! Інформація, наведена в цій статті, носить ознайомчий характер і не є заміною професійної медичної консультації. Перед прийняттям будь-яких рішень щодо здоров’я або лікування зверніться до лікаря.
